Хвилююся.
Вулиця безіменна, як жарівка сорок ват,
для мене пряма, часом ні,
за мінусом двох
іржавих вантажівок.
Прикро, коли шкло надтріснуте,
для вас, без ніг і голів.
Автобус, налитий мастилом по шиби,
котрого нема як утилізувати.
Вчора вітряно, і неодмінно
набридливий машинний переклад,
і звідти кілька корисних слів.
Вона собі прикурює потаємно
за гаражем тонку цигарку.
Ця вулиця непомітна, монотонна реклама
побутової хімії.
Вітряно.